Перейти до основного вмісту

6 листопада 1997 року Указом Президента України було встановлено щорічне відзначення Дня української писемності та мови 9 листопада, у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. З 1073 року Нестор Літописець був ченцем Києво-Печерського монастиря, першим давньоруським письменником і літописцем, автором житій святих князів Бориса і Гліба, а також преподобного Феодосія Печерського, одним із авторів «Повісті минулих літ» та ревним послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

    Українська мова, яка є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови – полянського, деревлянського та сіверянського, належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латиницю в різних варіантах. Назву «українська мова» на позначення мови українських земель Речі Посполитої почали вживати з XVI століття, однак до середини XIX століття основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII столітті назвали свою мову «русским языком». Після певного періоду, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, перемогло в усіх українських регіонах.

    Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї не припиняються. Ось як кілька років тому висловилася щодо мовного питання велика донька українського народу, поетеса Ліна Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу». Сьогодні число мовців становить понад 45 мільйонів, більшість з них живе в Україні. Поширена українська мова у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Найближчою до української мови за лексикою є білоруська (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

    Вітаємо всіх із Днем української писемності та мови і пам’ятаймо, що треба докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася, бо, як сказав один із творців литовської писемності  Мікалоюс Даукша: «Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави»

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

3 книги, які варто прочитати цієї осені "Ми забуття, яке настане" Ектор Абад Фасіолінсе      У цьому автобіографічному романі автор розповідає про свого батька. Але це лише одна пелюстка з цілого букету тем та подій, які чекають на читача на сторінках книги "Ми забуття, яке настане". Ектор Абад Фасіолінсе переносить нас у Колумбію 70-х років, водить вулицями рідного міста, знайомить із родичами та важливими людьми. У такому калейдоскопі завжди головним залишається його батько – Ектор Абад Ґомес – лікар, викладач, громадський активіст, автор статей. У будь-якій ролі він робив максимум для того, щоб у його країні не було несправедливості, не було нерівності, не було хвороб, не було бідності, не було страху. У боротьбі за права людини він віддав своє життя. Минуло двадцять років після вбивства й син зміг розповісти про свого батька. Ці спогади автор жадібно відривав від себе по черзі. Історія про любов та забуття – щемка, а емоції вирують та переповнюють. "Втрачен...
З нагоди Дня Перемоги в  Бериславському ОЗПЗСО  експонується   виставка  «Нам дорогі ваші подвиги» ,   на якій    представлені кращі книги воєнної тематики. Матеріали розкривають історичну правду про трагічні дні війни, змальовують образи учасників воєнних дій.   Основна мета виставки – показати, якою великою ціною нашому народу дісталася Перемога і ще раз нагадати , що цей всесвітньо-історичний подвиг не згасне у віках, він назавжди залишиться у вдячній пам`яті людства.      Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах. Всі ми в неоплатному боргу перед полеглими у справедливій боротьбі за свободу і гідність людини. Віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни .
Шкільні підручники онлайн